Земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком. // Поміщицький будинок.
Часто маєтком називають володіння російських дворян і заможніх представників інших класів, періоду XVII — початок XX ст.
Виділяють кілька основних категорій російських маєтків:
•    боярські маєтки XVII століття
•    маєтки поміщиків XVIII-ХІХ ст.
•    міські маєтки XVIII-ХІХ ст.

До складу класичного барського маєтку зазвичай входив барський будинок, кілька флігелів, конюшня, оранжерея, будівлі для обслуги і т. д. Парк біля маєтку найчастіше був ландшафний, зі ставками, алеями, альтанками, гротами і т. д. У великих маєтках нерідно будувалась і церква.
Міські дворянські маєтки, характерні для Москви, рідше — Санкт-Петербургу, губернських міст, як правило, складались з панського будинку, «служб» (конюшня, сарай, будівлі для обслуги), невеликого садка.
Багато маєтків Російської імперії будувалися за оригінальними проектами відомих архітекторів, хоча чимало — і за «типовими».
Ряд маєтків, які належали відомим меценатам, стали важливими центрами культурного життя (наприклад, Абрамцево, Талашкіно). Інші зробили відомими їх власники Тархани,Болдіно).
Після Жовтневої революції 1917 року власники практично усіх маєтків Російської імперії залишили свої володіння. Більша їх частина була пограбована і забута. У деяких найвидатніших маєтках у роки радянської влади створили музеї (московські — Кусково, Останкіно, «Ясна Поляна» — в Тульській області, Пушкінский заповідник і ін.).
У Росії на кінець 2007 року нараховувалось біля 7 тисяч маєтків-пам'яток історії та архітектури, близько двох третин з них було у зруйнованому стані.