Несуча конструкція, яка має обриси кривої, вигнутої у бік навантажень. Працює в основному на стиск і передає на опори не тільки вагу (вертикальне навантаження), але й розпір (горизонтальний тиск), який повинен погашатися опорою, затяжкою, контрфорсом. Верхня точка кривої, що утворює арку, називається шелигою, нижні точки цієї кривої - п'ятами арки. За функціями розрізняють А. несучі, розвантажувальні, розпірні тощо. Виготовляються з каменю і цегли, укладаються по спеціальній опалубці і набувають завершеності завдяки каменю (цеглі) розміщеному в шелизі А. (замку) як щільно забитий клин, що надає конструкції необхідної жорсткості. А. з бетону утворюють із стіною монолітну конструкцію, із залізобетону являють собою криволінійний брус. Металеві А. можуть бути суцільними і решітчастими. Застосовують для перекриття прорізів у стіні і прогонів між опорами (стовпами, колонами). Функціональна і конструкційна доцільність арочних перекриттів, їх естетична виразність обумовили особливу роль А. в історії архітектури як елемента композиції стінових огороджень, колонад і аркад. А. зустрічаються вже з ІІІ тис. до н.е. в архітектурі стародавнього Сходу.