Напрям в мистецтві, в основному в архітектурі і декоративно-прикладному мистецтві, поч. XX ст., для якого характерні примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принцип асиметрії та вільного планування, символіка, нові технічні й конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель.