Russian (CIS)Ukrainian (Ukraine)
Головна Компанія Публікації про Компанію Новітні тенденції килимарського ткацтва

Новітні тенденції килимарського ткацтва

Друк

Інноваційна мануфактурна технологія – гобеленові шпалери

Своєрідним фундатором моди на гобеленові шпалери в Україні позиціонує себе Компанія „ ВіЛ – 147 ”, що розпочала свою мануфактурну діяльність гладкотканого ручного ткацтва в 1998 році і стала першою шпалерною мануфактурою, створеною в Україні за добу Незалежності.

Вже десятиліття поспіль компанія продуктивно намагається відроджувати та розвивати культурні традиції цього старовинного виду декоративно-ужиткового мистецтва, надаючи йому сучасного звучання та змісту. За цей час створено цінну мистецьку колекцію гобеленів видатних художників України – класиків ХХІ століття, та світових метрів, що є вагомим внеском в українську та світову культуру.

Зародження на теренах України нових форм «капіталістичного побуту» разом із грандіозним розмахом приватного будівництва маєтків „палацового типу”, зокрема різного роду громадських будівель: бізнес-центрів, ресторанів – поставило нові задачі перед архітекторами та майстрами монументально-декоративного мистецтва, які формують інтер'єри цих споруд.

По суті, архітектурно-будівельний бум в Україні межи сторіч, високі вимоги замовників до естетики інтер’єрного простору стали тим самим імпульсом, що підштовхнув „ВіЛ-147” до створення шпалерної мануфактури. Це поклало початок новому художньому виробництву в Києві, призначення якого – стимулювати розвиток сучасної шпалери (гобелену) й актуалізувати її, пробудити творчий інтерес в архітекторів, дизайнерів, декораторів та споживачів до цього фантастично прекрасного мистецтва. Мета – виплекати моду на гобелен у вузьких елітних колах, не кажучи вже про широкі верстви українського населення.

Ретроспектива українського гобелену

gobelen_vilПротягом сторіч у Західній Європі, Росії, України шпалери цінувалися високо та задорого, через що вважалися предметами розкоші.

Потрібно визнати, що шпалерне ткацтво не є традиційним і характерним для України. Хоча навички килимового ткацтва були добре відомі народним майстрам, передавалися у селах із поколінь у покоління.

Зараз важко сказати, як давно в Україні зародилося килимарство. Археологічні знахідки, літописи і літературні джерела свідчать, що килими були відомі ще за часів Київської Русі. Вони не лише служили прикрасою й утепленням князівських хором та храмів, але також відігравали визначну роль при здійсненні різних обрядів.

Відомо, що наприкінці XVIII століття в Україні існували сільські ткацькі промисли, де народними майстрами створювалися килими, а в містах з'явилися ткацькі мануфактури і фабрики.

Продовжуючи традиції, до кінця XIX століття промисли зберігали високий художній рівень.

Втім, уже на початку ХХ століття килимове ткацтво поступово занепадає, хоча прогресивні діячі художньої української інтелігенції прикладають максимум зусиль для його збереження та підтримки. Це художники С. Васильківський, П. Сластіон, О. Кульчицька, відомі мистецтвознавці – М. Біляшівський, Г. Павлуцький, Д. Щербаківський.

Проте основною формою виробництва орнаментальних килимів з часом стає надомництво. Хоча головні центри орнаментального килимарства на Буковині, Гуцульщині, Прикарпатті, Поліссі, Чернігівщині, Полтавщині, Київщині зберігають етноспецифіку, залишаючись джерелом натхнення для безліччі професійних художників.

gobelen_vil_1Орнаментально-рослинні мотиви сільських килимів XVIII-XIX століть ускладнювались узагальненими сюжетно-фігуративними композиціями. Але пік трансформаціїї сюжетно-тематичного килима в гобелен, цю назву закріплюють за ним в Україні, припадає на 1920-1930 роки, коли в царині декоративного мистецтва працюють такі видатні митці, як Сергій Колос, Олександр Саєнко, Дмитро Шавикін, Михайло Дерегус. Зокрема, в ті роки зароджується, а незабаром зміцнюється і стає доволі плідною творча співдружність художників-професіоналів і народних майстрів, що виконують гобелени за картонами перших (кольоровими екскізами натуральної величини).

Гобелен в останній чверті ХХ століття здобуває все більше значення серед інших видів декоративного мистецтва в архітектурі, але розвивається не тільки під впливом народного килимарства, а й сучасного європейського мистецтва. В Україні в галузі гобелена працюють талановиті випускники Академій мистецтв Львова, Києва, Харкова. Вони виконують свої твори зазвичай самостійно у творчих майстернях, вкрай рідко користуючись послугами народних майстрів Решетилівської ткацької фабрики на Полтавщині, яка, на жаль, припинила своє існування, як і більшість вітчизняних художніх промислів.

Аж до початку ХХІ століття гобелен у техніці класичного гладкого ручного ткацтва для українських художників-текстильників залишається принципово важливим та превалюючим.

Мануфактурне диво – гобеленові шпалери

Підґрунтям для заснування організації шпалерного виробництва в Україні стало попереднє фундаментальне вивчення компанією «ВіЛ-147» набутого досвіду Заходу та Росії в розробці технологій створення західноєвропейської та класицистичної російської шпалери. Основними орієнтирами творчої діяльності мануфактури "ВіЛ-147" є унікальні роботи ткачів Франції XV-XVII ст.

Нагадаємо, що поняття гобелену і шпалери в західноєвропейській літературі вживається як ідентичне, проте слово «гобелен» походить від прізвища цілком конкретних людей – династії французьких фарбувальників і суконщиків братів Жана і Філіберта Гобеленів, які винайшли ясну червону фарбу і в середині XV ст. у передмісті Сен-Марсель (тепер це майже центр Парижа) заснували фабрику, яка діяла до кінця XV ст.

Королівська влада заохочувала і підтримувала виробництво шпалер фактично від XVІІ ст. В 1662 р. Людовик XIV реорганізував фабрику гобеленів на королівську мануфактуру, яка була відома по всій Європі.

gobelen_vil_2Виконані в компанії «ВіЛ-147» шпалери, як правило, призначаються для інтер'єрів конкретних архітектурних просторів. Створюються вони в традиційній готлісній техніці західноєвропейської шпалери. Це є досить складна і трудомістка техніка ручного ткацтва, що виконується на верстатах з вертикально натягнутими нитками основи.

Тчуться шпалери в техніці так званого репсового утокового переплетіння. Фігурні або орнаментальні зображення створюються кольоровими нитками утоку, що щільно закривають незабарвлені нитки основи. Саме цим створюється притаманна шпалерам рубчаста фактура. Зображення створюється за допомогою особливого переплетіння ниток основи з нитками утоку. Тут використовується найвищої якості чиста вовна та шовкові нитки.

Безумовно, не всі шпалери, створені за шість років, є рівнозначними за своєю художньою цінністю. Але низка робіт дозволяє присвоїти, нехай лише умовно, майстрам звання «шпалерників великих шпалер великої руки», встановлене в Росії у ХVIII столітті.

Загальна спрямованість на «високе мистецтво» класичних «великих» стилів, що властива найвищим зразкам західноєвропейської і російської шпалерної класики, знаходить своє відображення в характерній пейзажній серії шпалер, грандіозною за площею в інтер'єрі, під назвою "Родовий маєток" відомого художника-монументаліста Олександра Бородая, яка декорує "шпалерний зал" одного із заміських будинків. Зберігаючи традиційну для стародавніх пейзажних шпалер трипланову "кулісну" побудову композиції, художник і виконавці проявили себе не лише майстрами, оволодівши технічними таємницями шпалерного ткацтва, а ще й віртуозно використали всю палітру барв, тонко відчуваючи кожен дотик природи.

До подібних зразків віднесена також і шпалерна копія фрески Андреа Мантеньї 1474 р. «Виїзд на полювання», загальною площею близько 4 м². Виткана в ручну копія – яскраве свідчення досягнення вершин технічної майстерності київськими ткачами. У гобелені в одну нитку віртуозно втілена складна монументальна композиція генія доби італійського Відродження. Нині цим витвором прикрашено один із найреспектабельніших приватних маєтків палацового типу під Києвом.

Симбіоз конгеніальності: твори видатних художників України за західними технологіями

У 1999 році компанія " ВіЛ-147 " розпочала втілювати в життя новий проект " Живопис у шпалері ".

На основі эксперименту, компанія «ВіЛ-147» звернулася до творчості сучасних українських художників, які вже визнані классиками. Так, вдало втілені у шпалерах художні полотна «Зоряний хрест» та «Яблука» народного художника України, лауреата Державної премії імені Т.Шевченка – Анатолія Гайдамаки, вже згадувані роботи Олександра Бородая. Художнім творам цих талановитих авторів притаманні такі необхідні для шпалер якості, як монументальність та узагальненість зображення, що дозволило досягти необхідного декоративного ефекту з урахуванням специфіки матеріалів (вовни, шовку), а також призначення гобеленів як об’єднуючого елемента інтер’єру, які створюють атмосферу затишку і комфорту, старовини і розкоші, цілісності і довершеності, стриманості та урочистості.

Зоя Чегусова,

автор ідеї та куратор проекту «Декоративне мистецтво

України кінця ХХ століття – 200 імен»,

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка,

заслужений діяч мистецтв України

Фото:

Анатолій Гайдамака, «Яблука» (1), «Зоряний хрест» (2)

Олександр Бородай, «Пейзаж» (3), «Усурійський пейзаж» (5)

ж. Українська культура, № 8 серпень 2008

Подається мовою оригіналу

Movie1-4-2

istoriya uspihu